×

У вашому кошику є товари

Оформити замовлення

Чому крафтові/фермерські продукти дорожчі, ніж звичайні?

Переглядів: 679 Коментарі: 0

«Кажуть, якби не було мистецтва кулінарії, жорстокість реальності стала б нестерпною» (с)

Останнім часом можна багато почути про негативне відношення покупців і їх справедливий гнів щодо питання ціни на крафтові/фермерські продукти. Особливо це стосується м’ясних делікатесів і сирів. Ми спробуємо відповісти на питання, чи справедлива така ціна і звідки ж вона береться.

Почнімо з суті. Крафтові продукти, тобто продукти власного виробництва, виготовляються малими партіями. Такий самий підхід в багатьох невеликих фермерських господарствах, єдина різниця в тому, що фермерські продукти, в основному, готуються з власної сировини. Так чому ж фермер/крафтяр J  продає їх за такою дорогою ціною?

Якість продукції.

Якість  - це наріжний камінь крафтового виробника, саме якістю він і «бере».  Всі ми розуміємо, що ковбаса за 100 гривень (при закупівельній ціні мяса в 115-125 грн.) не може претендувати на високу якість. Крім того, виробник на малих партіях не може дати низьку ціну. Дана продукція виготовляється вручну, ретельно підбирається рецептура, фасовка і упаковка. Все це для того, щоб покупець розумів, що товар, який він купує,  - неординарний, це не масс-маркет і це не продається на кожному кроці. Ще одним важливим фактором є спосіб приготування. Так, при копченні, м'ясо втрачає від 10 до 30 відсотків ваги, а коли говоримо про сиров’ялену продукцію, то тут втрати сягають від 30 до 70 відсотків.

Термін виготовлення.

Тверді сири, сиров’ялена продукція вимагають значних термінів для дозрівання. Відповідно, на цей період потрібні оборотні кошти, щоб утримувати працівників, оплачувати рахунки за оренду, електроенергію, воду, поточні ремонти, закупівлю обладнання, тощо. Невеликі об'єми виробництва призводять до того, що постачати готовий товар виробник може не щодня, а дискретно, раз в тиждень, раз в два тижні і т.д. по мірі готовності свіжої партії.

Фінансова частина.

В реаліях сьогодення отримати кредит на реальних, підйомних умовах дуже непросто. Різка зміна економічної ситуації в країні, ринкова кон’юнктура, нові закони (а це щоразу жорсткіші умови) «б’є» по кишені виробника. Крім того, виробнику потрібно постійно стимулювати своїх працівників, гарантувати їм достойну оплату праці і конкурувати з пропозиціями, на кшталт, «збирати полуницю в Польщі» і т.д. А ще, не забуваймо про таку важливу річ, як творчий пошук, розширення асортименту, експерименти з новими рецептами. Це також постійно потребує коштів, які не завжди себе виправдовують. І з постачальником сировини також треба розрахуватись і також це в основному живими грошима. 

Сезонність.

Часто-густо сири можуть просто не виготовляти через банальну відсутність молока у ВРХ, кіз чи овець в зимовий період. Клієнти, які звикли, що продукція наявна влітку, не завжди розуміють, чому взимку той чи інший товар пропав з виробництва. Так ж ситуація з продуктами гарячого копчення, які мають невеликий термін придатності.

Повернення непроданого товару.

Ми часто не замислюємося над тим, куди ж дівається непроданий товар , адже в супермаркетах завжди все свіже і великий асортимент. Так, великий виробник чи навіть сам супермаркет може переробляти непродану продукцію чи продукцію, для якої підходить термін реалізації на салати, випічку і т.д. З маленьким виробником такої ситуації не може виникнути, тому що сам він її переробити не може плюс при цьому він втратить основну свою перевагу – якість продукції. Все що виробив, але не продав, йде на утилізацію, а це знову збитки.

Конкуренція з відомими зарубіжними брендами.

Всі ми чули про сир пармезан, про хамон, але далеко не всі знають, чим відрізняється «шацька» ковбаса від ковбаскиз білими грибами чи «селиський» сир від «нарцису карпат». Відомі види м’ясної чи сирної продукції не потребують реклами, вони постійно на слуху і вони мають велику перевагу - одвічний пострадянський синдром «імпортного товару». Зараз вони продаються на всіх базарах, у багатьох супермаркетах, є навіть цілі магазини, які продають виключно «заморські» продукти. Враховуючи, що дана продукція часто-густо завозиться сюди нелегально (за сірими схемами), вона може реалізовуватись за цінами, схожими на ціни крафтових виробників. І ми не будемо говорити про прописні істини, як то підтримка вітчизняного виробника, створення робочих місць, податки в казну, і т.д. Ми просто з гордістю можемо сказати, що більшість продукції абсолютно не програє імпортним товарам, а за якістю навіть перевершує їх ( наприклад, унікальний козиний сир Брі). У іспанців є хамон, а у нас шовдирь і мацик; у італійців є паста, а у нас  - чудові безглютенові локшина та спіральки; наші паштети не програють французьким, а наше копчене сало програє тільки нашому ж копченому салу J

Ось така ситуація. І ми самі обираємо, що і в кого ми будемо купувати. Барвиста етикетка чи недорога ціна можуть порадувати око і гаманець. Проте єдиним органом, який ми не в змозі обдурити, залишається язик, наша чуттєва насолода. 

Коментарі

Написати коментар